Норна

Вчора було давно, завтра прийде нескоро.
Сніг на твоїх губах – щемко і дивний присмак.
Кидай веретено, глянь хоч на хвильку вгору.
Нитка струмує з рук, губиться в ранній присмерк.

Жінко, то ти одна? Де ж були дві з тобою?
Кажеш, одну взяли? Кажеш, другу поклали?
Кидай веретено, кидайся за юрбою,
Доки лежать шляхи, доки стоять вокзали.

Кидай веретено! Чуєш надходить з неба ?
Нитка струмує з рук ніжно торкає землю.
Міф замикає час, різко і незбагненно
…
Бачите, ще живий. Може, і довеземо.