«Субкультурний» період

Я зараз публікую тут окремі роботки «субкультурного» періоду моєї творчости. Як я зазначав у пояснювальній записці, нас так графічило ціле кодло.

Ми використовували дрібні формати і авторучки з пером. Я регулярно вдавався до кількох ручок з різним чорнилом. Здається, Ганс перший почав мішати чорнила для отримання нестандартних кольорів. Олівець це було не дуже, кулькопис фуу.

Поруч із лазанням недобудовами і старими будинками, створення і розглядання подібних зображень було основним способом спілкування в нашій дуже локальній субкультурці.

Особисто мені вони здавалися спробами замалювати музику чи рух настрою під впливом довкілля. З іншого боку, вони здавалися мені спробою негеометричного супрематизму, бо чому саме прості фігури, чому прямі а не криві?

Нехтування форматом було багато в чому частиною стилю. Звідси дрібні форматики (папір «Для нотаток») і називання «графічкою».

З іншого боку, динаміка і декоративність нагадували нам модний тоді дизайнерський прибамбас, і ми називали це «Суперграфікою», СГ. Ми обмінювалися роботками, і кожен/на мали таким чином колекцію СГ. Коли тусівка розпалася, колекції було ліквідовано в різний спосіб — від повернення авторам чи роздарювання за межі субкультурки до спалення.

Кінцем субкультурного періоду я вважаю цикл, створений за технологією замазування скла аквареллю, притискання до неї аркушів і подальшого доповнення (туш, рапідограф або туш, перо).

Цей цикл заслуговував би окремого розгляду, якби у мене з нього лишилося більше цієї одної роботки, бо ставлення до них було ще субкультурочним — негайно комусь віддати. Кілька роботок з цього циклу були першими, що я продав.