двоє

простота простору

2 3 5 7
11 13 17 19
23

все просте
у просторі

ранок і рана
вечір і втеча

безмежне і невловне
сконале і досконале
страх і певність
народження і воскресіння

все просте
у просторі
як шляхи вусібіч

чи шукатиму Тебе?
де шукатиму Тебе?
у силі землі?
у мудрості води?
у величі вогню?
у безмежжі неба?

де шукатиму Тебе?
     ⋱  ⋮  ⋰
⋯ і шляхи вусібіч ⋯
    ⋰   ⋮   ⋱

роздвоєність

проваль двоє
одне переді мною
друге в мені

небес двоє
одні наді мною
другі в мені

пустель двоє
одна довкола мене
друга в мені

і між тією пустелею ззовні
та цією пустелею всередині
не знаючи
яка з них страшніша

згадую
світ один
і я дрібна піщинка в нім

з такою пустелею всередині
з таким проваллям всередині
з таким небом всередині

книжник

гортаючи книгою всесвіт
всесвітом книгу
прозріваючи суть
силу і ревнощі Сутнього
відчуваючи сенси
пересуваючи літери
знаками неозначуваного

з офірою в серці
міряю шлях
зі значення у незначність
від імен у безіменність
з кінця в нескінченність

латіхан

сонцем і місяцем
звуком і тишею
вогнем і водою
квітнем і квіткою
піщинкою і свічадом

мовою без слів
і словом що було спочатку

вітерець танцює нас
дощик танцює нас
хмарки танцюють нас

коли ми танцюємо спокій
коли ми співаємо тишу

бути гілкою

людиною
так само як деревом
повільним летом птахів
швидким згорянням метеора
таємними рунами
так само як запахом трав
нашіптуванням зір
віддаленим на глибину пісні
і наближеним на відстань
споглядання

кожною дією своєю
усім знанням своїм
я лише омела на дереві Твоєму
що прагне бути гілкою

барака

великим вибухом
лусканням бруньок
злиттям краплинок в океани
звуків у музику
твориться більше
і останні стають першими
і порох вкриває минуле
являючи чудо
пам’яти
усвідомлення
сприйняття

і як ліс більший від дерев
хоча складається з них
невідоме більше за знане
а шлях більший за мандрівника
в короткі миті любови
ми спізнаємо себе
частинками Твого тіла
світе